Четверг, 19.10.2017, 18:28
Кафедра русской филологии и перевода МГУ
Приветствую Вас, Гость | RSS
[ Новые сообщения · Участники · Правила форума · Поиск по сайту · RSS ]
Страница 1 из 11
Архив - только для чтения
Форум » Интернет-конференция "Актуальные проблемы славистики 2012" » Секция 5. Массовые коммуникации: лингвокультурологический аспект » ОСОБЛИВОСТІ РЕЛІГІЙНИХ ВИДАНЬ (Харамурза Дар’я Вікторівна)
ОСОБЛИВОСТІ РЕЛІГІЙНИХ ВИДАНЬ
AdminДата: Воскресенье, 11.03.2012, 02:00 | Сообщение # 1
Админ
Группа: Администраторы
Сообщений: 167
Репутация: 103
Статус: Offline
Харамурза Дар’я Вікторівна,
студентка Маріупольського державного університету (Україна)


ОСОБЛИВОСТІ РЕЛІГІЙНИХ ВИДАНЬ
(НА ПРИКЛАДІ ДРУКОВАНИХ ЗМІ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ)


Релігійна карта Донецької області доволі різноманітна. На території регіону діють не лише православні та католицькі храми, ісламістські мечеті, а й різні товариства та організації релігійного спрямування. Зокрема, адвентисти сьомого дня, баптисти, п’ятидесятники, церква Повного Євангелія, іудейська община та інші. Таке розмаїття частково пояснюється і політикою держави, адже в Україні жодна релігія не визнана законодавством пріоритетною. У статті 35 розділу I Конституції України сказано: «Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність» [6].
Для повноцінного функціонування за сучасних умов усім без винятку релігійним організаціям потрібен зв'язок зі своїми вірянами. І не остання роль тут відводиться засобам масової інформації. Саме тому майже кожна з них має свій друкований орган.
Перед тим, як перейти до характеристики релігійної преси Донецької області, треба дати визначення цьому поняттю. З приводу цього питання думки дослідників розходяться. Так, у різних словниках зустрічаються такі дефініції, як «католицька преса», «православна преса», «церковна преса». В «Енциклопедії українознавства» за редакцією В. Кубійовича міститься таке поняття релігійно-церковної преси: «…це періодичні й серійні видання різних віровизнань в Україні, присвячені духовно-церковним справам і адресовані духовенству та мирянам» [4, с. 2484].
Дослідник Скленар Ігор Михайлович у своїй роботі «Сучасна релігійна преса України: типологія, характеристика, домінанти», проаналізувавши поняття «католицька преса» та «православна преса» і визначивши особливості видань такого типу, запропонував дефініцію «релігійна преса». Це поняття можна назвати більш змістовним та універсальним. Згідно з цим визначенням, «релігійна преса – це періодичні друковані видання, які мають фінансову, ідеологічну та іншу підтримку від конкретної Церкви або релігійної спільноти, приналежної до неї. У цих виданнях пропагується богословська доктрина і світогляд конкретної Церкви чи церковної громади, а також оцінюються суспільні, економічні, культурні процеси з її точки зору. Вони адресовані переважно духовенству і віруючим читачам» [9, с. 22].
Питаннями релігії в Донецькій області займається відділ у справах релігій облдержадміністрації цього регіону. Він у межах своїх повноважень «забезпечує реалізацію на території області державної політики щодо релігії та церкви, вирішення питань, пов’язаних із формуванням державно-церковних відносин, реалізацію права кожної особи на свободу світогляду, додержання принципів відокремлення церкви і релігійних організацій від держави, а школи – від церкви, сприяє виконанню релігійними організаціями їх статутних завдань, не втручаючись при цьому у проваджувану ними відповідно до законодавства діяльність» [1].
За даними звіту про мережу церков і релігійних організацій Інституту релігійної свободи України, станом на 1 січня 2011 року на теренах Донецької області діють загалом 1691 релігійна організація [5]. З них 1657 зареєстрованих та 34 незареєстровані. Найбільше таких інституцій, а саме 675, має українська православна церква Московського патріархату. Це майже у 8 разів більше, ніж у УПЦ Київського патріархату (усього 81). Загалом можна навести такі цифри стосовно інших релігійних організацій, що діють в області: баптистські організації – 137, п’ятидесятницькі – 41, церкви повного Євангелія – 54, релігійні організації Свідків Єгови – 86, українська лютеранська церква – 2, іудейські – 19, мусульманські – 32, буддистські –14 та інші.
За даними Управління інформаційної політики та з питань преси Донецької області, станом на 1 квітня 2010 року, на її території зареєстровано близько 40 видань, що за своїм цільовим призначенням відносяться до релігійних. Це «Вестник пришествия», «Махасангха», «Світло Христове», «Донбасс православный», «Горловские епархиальные ведомости», «Добропольские православне ведомости церкви преподобного Амвросия Оптинского», «Истина сегодня», «Голос истины», «Христианство сегодня», «Православный вестник», «Лехаим», «Будьте совершенны», «АВЕСТА», «Жатва», «Маріуполь християнський», «Аидише мамэ», «Новое поколение», «Серпанок», «Звезда Иисуса», «Новая жизнь с Богом», «Ковчег», «Καλημέρα», «Стезя правидных», «Гость», «Живой родник», «Радость моя», «Христианские вести», «Вышел сеятель сеять», «Возрождение», «Слово жизни», «Добрые новости», «Голос в пустыне», «Преображение», «Ясинівський коксохімік», «Жемчуг веры», «Добрые известия», «Головне перехрестя», «Рассвет», «Праведність і мир», «Минарет». Цікавим є те, що їх засновниками виступають не лише якісь общини, організації, церковна еліта, а й фізичні особи. Прикладами можуть слугувати такі видання, як «Православный вестник», «Стезя праведних», «Гость», «Преображение», засновниками яких є громадяни України.
Серед газет та журналів, що видаються православною церквою, досить відомими є «Донбасс православный», «Радость моя» та «Живой родник».
Православний журнал для дітей «Радость моя» видається з квітня 2003 року. На початку свого існування він був спрямований на дітей середнього шкільного віку, тобто від 8 до 12 років, але з часом концепція трохи змінилася. Сьогодні – це журнал не лише для дітей, а й для їх батьків. Своїми основними цілями редакція видання бачить наступні:
• «бути цікавим та корисним читачу: бути сучасним та корисним для душі;
• створити противагу споживчому світогляду і сучасним тенденціям проникнення західної культури, показати сучасному підліткові православні орієнтири» [7].
Газета «Донбасс православный» виходить 2 рази на місяць з 1995 року. Як зазначено на її офіційному сайті, – «видання висвітлює події Донецької та Горлівської єпархій, доносить позицію єпископату з актуальних питань церковного життя, анонсує громадські та культурні заходи. Також на сторінках «Донбасу православного» публікуються інтерв'ю та статті з проблемних тем, краєзнавчі матеріали, що розповідають про історію Православної Церкви в Донбасі» [7].
Для єврейської общини Донецької області важливе значення має журнал «Лехаим» («За жизнь»). Цей журнал розповсюджується на території нашого регіону, але заснований він 1991 року Московською Мар'їнорощинською релігійною єврейською общиною. Він виходить раз на місяць та характеризується розмаїттям тем. На сторінках журналу розкриваються не лише суто релігійні питання, а й проблеми культури та літератури.
Що стосується періодичних видань представників ісламу, то в них немає якихось регіональних ЗМІ. Вони випускають газету «Минарет», що поширюється на теренах усієї держави. Вперше вона побачила світ 1994 року. Тоді це було незвичною подією і тому викликало інтерес з боку мусульман України. «На сторінках газети основна увага приділяється знанням про Іслам, якими повинен володіти кожен мусульманин-мукалляф. З газети читач, також може дізнатися, про правила дотримання Ісламських ритуалів (Намаз, Пост, Закят, Хадж), довідатися про історію, культуру, традиції і звичаї ісламських країн і народів» [8]. Крім того в газеті розповідається і про традиційну ісламську медицину, східну кухню та багато чого іншого, що може зацікавити як мусульман, так і не мусульман.
Є свої видання і у представників протестантських течій («Голос истины», «Жатва», «Новое поколение») та католицьких («Світло Христове»).
Релігійна журналістика має не лише певні особливості, вона ще й відрізняється від традиційних ЗМІ засобами подачі інформації. Нажаль деякі релігійні видання не завжди враховують специфіку впливу ЗМК на свідомість людей. Слушною з цього приводу є думка Олександра Доброєра, спеціаліста у галузі public relations. У своїй статі «Повернення на ареопаг» він зазначає, що більшість діячів релігійних організацій «не розуміють специфіки роботи засобів масової комунікації та бачать ЗМІ, як продовженні церковної кафедри» [3, с. 24]. Цим пояснюється і особливість мови матеріалів цих видань. Нерідко вона носить моралізаторський, дидактичний, богословський характер.
С. А. Гур’єва зазначає: «Специфіка сучасної релігійної преси полягає в тому, що вона повною мірою віддзеркалює той духовний плюралізм, який фактично існує в нашому суспільстві. Окрім християнської періодики, яку видають деякі єпархії, монастирі, визначні храми, випускаються газети численних єврейських общин, у Донецьку свою газету мають мусульмани України, послідовники буддизму та кришнаїти, а також місіонерські організації. Частина з цих релігійних течій з’явилась в Україні після набуття незалежності і набула певної популярності (особливо серед молоді)» [2, с. 144].
Релігійні видання належать в переважній більшості певним релігійним структурам, конфесіям, організаціям. Цим зумовлюється перелік завдань, що стоять перед цим типом пресової журналістики. «Популяризація основ релігійного віровчення вимагає від релігійних публіцистів вміння доступно і переконливо висвітлити основні догми тієї чи іншої Церкви, послуговуючись не дуже складними термінами (якщо це неспеціалізоване релігійне видання)» [9, с. 25]. Дане твердження пояснюється тим, що читач з іншої конфесії чи взагалі з атеїстичним світоглядом може рідко брати до рук релігійне періодичне видання. Тому якщо він випадково натрапить на той чи інший матеріал з конкретної важливої для нього теми, то може зацікавитись.
Що стосується безпосередньо досліджуваних видань, то їх мова дійсно визначається певними особливостями. Так, одна частина матеріалів, що друкуються на їх сторінках, відноситься до публіцистичного стилю, у той час як друга має дещо морально-богословський характер.
Замітки, інтерв’ю, статті, звіти – все це приклади використовуваних жанрів. Мова матеріалів такого типу мало чим відрізняється від текстів інших масових друкованих ЗМІ. Але наявна все ж таки певна відмінність. Так, наприклад, замітки тут нерідко носять дещо офіційний характер, написані сухо, без зайвих художніх засобів. Мова ж інтерв’ю та статей на проблемні теми не така формальна.
Зустрічаються на сторінках досліджуваних періодичних видань і витримки з різних релігійних книг, житія святих. Подібні матеріали мають на меті не лише розповісти читачам про важливі події в житті тієї чи іншої конфесії, або про глибоко віруючих людей. Вони вчать, наставляють, проповідують. Тому їх мова має дещо піднесений, інколи навіть патетичний характер.
Таким чином, релігійні видання, як окремий тип друкованих ЗМІ, має ряд особливостей. Це тематична та жанрова наповненість, а також мова, якою написані матеріали: вона у одних випадках може зовсім не відрізнятися від мови неспеціалізованих видань, а у інших, навпаки, набуває дидактичного змісту.

Література
1. Відділ у справах релігій Донецької облдержадміністрації [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.donoda.gov.ua/main/ua/210.htm
2. Гурьєва С. А. Типологія сучасної преси Східної України : дис. на здобуття наук. ступеня кандид. філолог. наук / Сніжана Анатоліївна Гурьєва. – Дніпропетровськ, 2006. – 191 с.
3. Доброер А. Возвращение на ареопаг / А. Доброер // Телекритика. – 2009. – №9. – С. 22-25.
4. Енциклопедія українознавства: словникова частина у 10 т. [репринт. вид. 1955-1984 рр.] / упоряд. В. Кубійович та ін. – Львів : НТШ. 1997. – Т.7. – С. 2402-2800.
5. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://irf.in.ua/files/statistic/2011.01.01_zvit_f1.pdf
6. Конституція України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0
7. Офіційний сайт Донецької єпархії УПЦ МП [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ortodox.donbass.com/smi/rm.htm
8. Офіційний сайт духовного управління мусульман України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.islamyat.org/gazeta-minaret
9. Скленар І. М. Сучасна релігійна преса України: типологія, характеристика, домінанти : дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук із соціальних комунікацій / Скленар Ігор Михайлович. – Львів, 2008. – 194 с.

Резюме
В данной работе рассмотрены характерные особенности религиозных изданий как отдельного типа печатных СМИ. В качестве практической основы выбраны материалы газет и журналов, распространяемых на территории Донецкой области. В частности, «Донбасс православный», «Лехаим», «Минарет» и др. Отдельное внимание в статье уделено специфике языка этих изданий.
 
jasvamiДата: Суббота, 15.09.2012, 08:55 | Сообщение # 2
Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 1
Репутация: 0
Статус: Offline
Quote (Admin)
Релігійна журналістика має не лише певні особливості, вона ще й відрізняється від традиційних ЗМІ засобами подачі інформації. Нажаль деякі релігійні видання не завжди враховують специфіку впливу ЗМК на свідомість людей.


Пані Марино. Чи є якийсь засіб ЗМІ, куди міг би звернутись Христос сьогоднішнього часу?
 
Форум » Интернет-конференция "Актуальные проблемы славистики 2012" » Секция 5. Массовые коммуникации: лингвокультурологический аспект » ОСОБЛИВОСТІ РЕЛІГІЙНИХ ВИДАНЬ (Харамурза Дар’я Вікторівна)
Страница 1 из 11
Поиск:

Cегодня на сайте были: Thomasfela, AlbertVaday, Norvansr, Invalidka5, Martinh4o,
Copyright Кафедра русской филологии и перевода © 2009-2017Хостинг от uCoz