Четверг, 19.10.2017, 18:30
Кафедра русской филологии и перевода МГУ
Приветствую Вас, Гость | RSS
[ Новые сообщения · Участники · Правила форума · Поиск по сайту · RSS ]
Страница 1 из 11
Архив - только для чтения
Форум » Интернет-конференция "Актуальные проблемы славистики 2012" » Секция 5. Массовые коммуникации: лингвокультурологический аспект » МОВНА АГРЕСІЯ НА ШПАЛЬТАХ СУЧАСНИХ ГАЗЕТ (Редька Ганна Вадимівна)
МОВНА АГРЕСІЯ НА ШПАЛЬТАХ СУЧАСНИХ ГАЗЕТ
AdminДата: Воскресенье, 11.03.2012, 01:46 | Сообщение # 1
Админ
Группа: Администраторы
Сообщений: 167
Репутация: 103
Статус: Offline
Редька Ганна Вадимівна,
студентка Маріупольського державного університету (Україна)



МОВНА АГРЕСІЯ НА ШПАЛЬТАХ СУЧАСНИХ ГАЗЕТ
(НА ПРИКЛАДІ ВИДАННЯ «КОМСОМОЛЬСКАЯ ПРАВДА В УКРАИНЕ. ДОНЕЦКИЙ ВЫПУСК»)


«Все тече. Все змінюється», ‒ казали древні. Змінюється життя, змінюються люди, змінюється їхня мова. Кінець ХХ ‒ початок ХХI сторіччя в історії російської літературної мови ‒ час «прискорення» мовного розвитку, і цим пояснюється підвищений інтерес лінгвістів до процесів, що відбуваються на межі двох тисячоліть, в тому числі семантичних, стилістичних змін. Ці перетворення досить багатогранні і часом несподівані. Мовна агресія ‒ наслідок таких перетворень.
Феномен агресії привертав і привертає увагу фахівців різних областей: політиків, соціологів, психологів, філософів. Великий інтерес цей феномен являє і для мовознавців.
Мовна агресія заснована на маніпуляції свідомістю адресата інформації, вона базується на некритичному сприйнятті текстів. Посиленню впливу сприяє її імпліцитний характер, що обходить поріг свідомості і впливає на несвідому сферу споживача інформації.
Актуальність розглядуваної проблеми полягає у тому, що в ЗМІ функція впливу почала витісняти всі інші мовні функції. Можна сказати, що засоби масової інформації перетворюються в засоби масового впливу. Але не завжди цей вплив позитивний. Мовна агресія є одним з засобів негативного впливу на аудиторію. Тому дослідження цього явища допоможе журналістам у подальшій роботі уникати вживання мовної агресії у своїх матеріалах.
Огляд журналістських текстів на сторінках газет дає змогу твердити, що більшість журналістів у своїх публікаціях використовують агресивні елементи. Причини цього різні: прагнення показати своє негативне ставлення до якогось явища чи ставлення того, про кого йдеться у тексті, пригрозити комусь, гіперболізувати описуване явище, тощо.
Мовна агресія – це порушення культури мови.
Норма – правила використання мовних засобів в певний період розвитку літературної мови. Мовні норми – явище історичне. Деякі з них були вироблені давно й зберіглися до теперішнього часу, а деякі змінились [6, с. 243].
Є чимало визначень мовної агресії, і набір ознак в них різний, це, мабуть, виникає через те, що більш загальний термін ‒ «агресія» має безліч визначень.
Ю. М. Антонян поділяє агресію на два види: так звана «жорстока» агресія і «нежорстока». Він визначає агресію з морально-нейтральних позицій і говорить про те, що агресія ‒ це «не только бесполезное и разрушительное насилие, это еще и способ выживания, действия». Ю. М. Антонян вважає, що агресивні дії далеко не завжди носять жорстокий характер, але будь-яка жорстокість агресивна [2].
У роботі «Стилистический анализ как основа лингвистической экспертизы конфликтного текста» Т. В. Чернишова пише: «Некоторые исследователи говорят о языковой агрессии как о превышении границ огрубления и вульгаризации литературного языка, которые проявляются в перенасыщенности текста ненормативной лексикой (ругательной, с установкой на грубость образа), негативной оценкой личности через использование ярлыков, чрезмерной экспансией иноязычных слов и нарушением языковых норм ситуативно и стилистически не оправданных» [10].
В. Ю. Апресян у роботі «Имплицитная агрессия в языке» дає таке визначення: «под «языковой агрессией» мы будем понимать все типы негативного или критического отношения говорящего к адресату, выраженные при помощи языковых средств» [3].
За минулі десятиліття багато чого змінилося в суспільно-політичному житті країни, і це не могло не відбитися на засобах масової інформації. Свобода слова змінила не тільки роль ЗМІ в суспільстві, але й призвела до якісних змін мови і стилю публікацій, манери подачі повідомлень.
Однією з рис, що характеризує функціонування сучасної російської літературної мови, є посилення відносин ворожості, агресивності між учасниками спілкування, що зокрема проявляється і в ЗМІ [5].
У повсякденній мові слово «агресія» означає безліч різноманітних дій, що порушують фізичну чи психічну цілісність іншої людини (або групи людей), завдають їй матеріальної шкоди, перешкоджають здійсненню її намірів, протидіють її інтересам, або ж ведуть до її знищення. Такого роду антисоціальний відтінок змушує відносити до однієї і тієї ж категорії настільки різні явища, як дитяча сварка і війни, докори і вбивство, покарання і бандитський напад.
Мовна агресія ‒ це, відповідно, агресія, інструментом якої є не сила, а слово. Таким чином, слово ‒ це загальна ланка між ЗМІ і мовною агресією [1].
У психологічному аспекті Л. В. Єніна виділяє кілька видів агресії: у тому числі, активну пряму (безпосередньо і ясно виражені вимоги до іншої людини) і активну непряму (поширення злісного наклепу і пліток).
До активної прямої агресії відносяться погроза, образа, звинувачення, прокляття, створення негативного образу, висловлювання, що знижують образ опонента, нагнітання деталей, дискредитуюче твердження.
Мовна агресія може змінюватись за ступенем інтенсивності та формами її прояву: від висловлення неприязні й недоброзичливості до словесних образ [11].
З метою привернення уваги читачів, впливу на їх думки почуття і навіть вчинки ЗМІ використовують різноманітні мовні засоби, синтаксичні конструкції і прийоми.
Агресія може проявлятися на лексичному, граматичному та текстовому рівнях.
Мовна агресія може бути:
- експліцитною, тобто вираженою явно, відкрито;
- імпліцитною, тобто замаскованою, вираженою неявно [4].
Лексичні засоби вираження експліцитної агресії:
а) невмотивоване використання іншомовних слів ‒ мова не йде про абсолютну відмову від використання запозичених слів у ЗМІ, оскільки одні з запозичень можуть бути необхідні носіям мови, а інші ‒ ні. Тут багато чого залежить від сфери та мети їх вживання [5].
Людина, сприймаючи іншомовне слово, найчастіше англо-американське, і, не маючи необхідні знання англійської мови для розуміння його значення, відчуває стан напруженості і тривоги. Отже, адресант, проявляючи експліцитну агресію, виступає в якості агресора і викликає стан загрози самоповазі та самооцінки адресата [8].
Використання неологізмів в мові викликає великі труднощі, тому що лексична, граматична, синтаксична й стилістична характеристики багатьох нових слів ще не повністю визначилися. Звернення до неологізмів завжди повинно бути стилістично вмотивованим, їх треба використовувати відповідно до літературно-мовних норм [7, с. 343].
б) як експліцитний прояв мовної агресії можна розглядати використання в текстах газети жаргонних та просторічних слів. Газети і телебачення заговорили «мовою вулиці», іноді здається, що журналісти ставлять перед собою мету пропагувати просторіччя, жаргони і навіть лайливі вирази. Можна говорити, що у ЗМІ спостерігається експансія лексики малих соціумів [5].
Це обумовлюється стиранням відмінностей між стилями, розширенням складу учасників комунікації. Саме це призвело до експансії низової міської культури, молодіжної, кримінальної субкультури. Ці стирання виражаються в інтенсивному взаємодії лексичних одиниць різних стилістичних регістрів: літературна мова ‒ просторіччя ‒ розмовна мова ‒ жаргон [9, с. 63].
Одним з постулатів мовного спілкування є шанобливе ставлення до співрозмовника. Повага до адресата виражається як у виборі певних тем розмови, так і в ретельному відборі мовних засобів, що не завдають моральної шкоди адресату.
Якщо до недавнього часу можна було говорити про емоційний самоконтроль мовця, про «автоцензуру» і дотримання етикету, то зараз журналісти практично не піклуються про адресата, постійно порушуючи його мовні права.
В останні роки навіть найпопулярніші та найбільш респектабельні газети рясніють розмовними, грубо-просторічними, жаргонними і навіть лайливими словами і виразами [5].
Засоби вираження імпліцитної агресії поділяються на граматичні та лексичні.
Граматичні засоби вираження імпліцитної агресії:
а) використання імператива (наказового способу);
б) використання питання ‒ «агресивні» питання використовуються у певному колі ситуацій, вони задають певний тип агресивного ставлення до адресата. Вони використовуються, коли, на думку мовця, адресат недостатньо спостережливий або не кмітливий, не помічає очевидного або ж не робить того, що від нього вимагає ситуація. Їх мета ‒ дорікнути або зачепити адресата [3].
Лексичні засоби вираження імпліцитної агресії:
а) використання метафор ‒ навіть найбільш поверхневий аналіз газетних текстів робить зрозумілим, що нам намагаються нав’язати бачення світу через призму метафори війни (наше життя визначається метафорою війни і жорстокої бійки). Для опису та характеристики соціальних, політичних, економічних процесів, що відбуваються в суспільстві, використовуються слова і вирази військової тематики [5];
б) використання прагматично забарвлених синонімів замість нейтральних ‒ одним із засобів вираження імпліцитної агресії є використання гіперболи (гіперболізація дієслів і т.п.) [8];
в) використання прагматично забарвлених часток ‒ частки, що передають імпліцитну агресію, часто використовуються в комбінації з синтаксичними конструкціями, чиєю функцією є вираз непрямої агресії [3].
Таким чином, мовна агресія заснована на маніпуляції свідомістю одержувача інформації, базується на некритичному сприйнятті текстів. Посиленню впливу сприяє її імпліцитний характер, що обходить поріг свідомості і впливає на несвідому сферу споживача інформації.
Мовну агресію ми будемо розглядати на прикладі друкованого видання Донеччини – газети «Комсомольская правда в Украине. Донецкий выпуск». Як предмет дослідження обрана експліцитна агресія, тому що вона частіше використовується в журналістських текстах.
Прояви мовної агресії у цьому друкованому виданні трапляються у кожному номері, незважаючи на те, чи це суботній номер, чи номер, що виходить посеред робочого тижня. Це свідчить про агресивну налаштованість журналістів, що пишуть тексти, про їх бажання маніпулювати суспільною думкою та впливати на свідомість читачів.
Заголовок публікації – це перше, на що звертає увагу читач. Заголовок може викликати бажання прочитати журналістський матеріал або не читати його зовсім. Усі заголовки поділяються на інформаційні та привабливі. Мовна агресія використовується, переважно, у привабливих заголовках. Треба зауважити, що мовна агресія в заголовках матеріалів газети «Комсомольская правда в Украине. Донецкий выпуск» трапляється не часто. Цей прийом вживається здебільшого для привернення уваги читача, щоб викликати у нього зацікавленість. Наприклад, заголовок:
«Этот левак не укрепляет» [КП, 29.10.2010] одразу ж викличе зацікавленість читача, бажання прочитати статтю та дізнатися про що йдеться. Тобто журналіст таким чином маніпулює свідомістю аудиторії та впливає на її вибір.
Трапляється також невмотивоване використання жаргону та просторіч з метою створення більш яскравого заголовку. У цих публікаціях автор використовує гру слів. Але на практиці, частіше за все, матеріали з такими заголовками викликають у читача недовіру та агресивне ставлення. Наприклад:
«Новый терминал в Харьковском аэродроме открыли улетным концертом» [КП, 3.09.2010] – в цьому прикладі слово «улетный» використали тільки тому, що у публікації йдеться про відкриття аеродрому;
«Отмороженное «Динамо» [17.12.2010] – жаргон в заголовку використали тому, що в тексті мова йде про футбольну команду та морози.
У матеріалах газети «Комсомольская правда в Украине. Донецкий выпуск» використовуються заголовки-звинувачення, що також відноситься до мовної агресії. У таких заголовках вживаються просторіччя та жаргони. Це робиться для концентрації уваги читача саме на цій публікації. Автор намагається показати унікальність, резонансність свого матеріалу, своє ставлення до зображуваних подій, і тому вживає агресивні елементи. Іноді він використовує мовну агресію, щоб аудиторія розділила його погляди та уподобання. Наприклад:
«Леха Качинського мог «угробить» главком польских ВВС» [КП, 5.11.2010] – цей заголовок вказує на людину, яка, можливо, винна у смерті Качинського;
«Тимошенко «нагрелась» на «скорых»?» [КП, 28.01.2011].
«ДонНУ взялась «трусить» прокуратура» [17.12.2010] – у прикладі показане негативне ставлення журналіста до подій в Донецькому національному університеті.
Заголовки з елементами жаргону та просторіччя можуть вживатися в публікаціях, що написані близькою до народу мовою. Тому й заголовок відповідний. Наприклад, у реченні:
«В Донецк явились копы всей страны» [КП, 24.09.2010] жаргон використовується для наближення репортажу до народу. Але такі маніпуляції словом можуть викликати у читача відчуття, що в матеріалі звинувачують працівників поліції та викликати негативні асоціації.
Іноді заголовки з елементами жаргону використовуються щоб відповідати загальному тону публікації, наприклад:
«Alyosha «застукала» Деда Мороза на измене» [8.12.2010] – у замітці мова йде про зйомки нового кліпу, тому в заголовку й використовується молодіжний жаргон.
Мовна агресія в журналістських текстах зустрічається частіше, ніж у заголовках. Це й використання жаргонів у матеріалах, і невмотивоване вживання іншомовних слів, незрозумілих читачам. Журналісти за допомогою цих засобів намагаються продемонструвати свої погляди, привернути увагу аудиторії та вплинути на неї.
У газеті «Комсомольская правда в Украине. Донецкий выпуск» мовна агресія найчастіше проявляється коли журналіст пише проблемні матеріали. Наприклад, агресивні елементи зустрічаються, коли газетяр описує революцію у Франції:
«Да что он знает о жизни, этот болван-молокосос! – взорвался журналист Дмитрий де Кошко, когда я рассказала ему эту историю» [КП, 4.11.2010].
Зустрічаються публікації, які містить дуже багато жаргонних слів, що використовуються задля того, щоб більш яскраво показати емоції, героїв, їх ставлення до події, що обговорюється. Наприклад, наступні речення у газеті подаються в межах однієї статті:
«В Индии, например, помер муж, жена в чем была, в том и пошла» [КП, 22.10.2010];
«Если барышня по любому поводу будет делать мокрые глаза, её примут за сентиментальную идиотку» [КП, 22.10.2010];
«Зашибись!» [КП, 22.10.2010];
«Совет для идиоток?» [КП, 22.10.2010];
«Но и модельная походка, словно вы по подиуму плывете, виляя всем на свете, ‒ это бред» [КП, 22.10.2010];
«Но при условии, что её можно сбагрить на «Сотбис» [КП, 22.10.2010].
Таке перенасичення жаргонами та просторіччями погано впливає на аудиторію, читати такий матеріал дуже важко.
У цих випадках мовна агресія передає високий рівень обурення та невдоволення автора чи героя матеріалу, що виникло внаслідок якихось подій:
«Подход Запада в отношении Украины дурацкий» [КП, 29.09.2010];
«Перевод фильмов в кинотеатрах на украинский язык, преподаваниеистории в школах с антироссийким оттенком, героизация Степана Бандеры и ситуация с российским флотом в Севастополе – все это, по мнению англичан, последствия идиотской внешней политики Запада» [КП, 29.09.2010].
Мовна агресія у журналістських текстах використовується і як знаряддя засудження людей:
«Кстати, режиссер фильма «49 дней», участник Великой Отечественной войны Генрих Габай, в 1972 году, не в пример героям своего фильма легкомысленно покинул социалистический рай, свинтив в загнивающую Америку» [КП, 25.01.2011] – засудження людини, що покинула свою Батьківщину.
Наступні приклади демонстують випадки мовного вияву злісті героїв публікації чи її автора на якісь обурливі факти:
«Потом 10 лет пахала, писала музыку, а свои же деньги записывала песни, бегала на радио» [КП, 26.01.2011] – злість на людей, які вважають, що в шоу-бізнес героїня публікації прийшла на все готове.
Мова ЗМІ останнього десятиліття, на думку спостерігачів та вчених, помітно деформується, набуває нового вигляду, еволюціонує явно швидше, ніж треба. Все це сприймається носіями російської мови як загроза, падіння моралі, свідоцтво того, що російська мова в небезпеці. Можливо, цю небезпеку не варто перебільшувати, як вважає В. Г. Костомаров [6, с. 23]. Однак, і залишати без уваги руйнівні процеси, що бурно розвиваються в мові мас-медіа, що впливають на функціонування російської мови в масовій культурі, неможливо.
Мовна агресія ‒ це набагато більше складне і багатоаспектне явище, ніж іноді здається, і, незважаючи на значну кількість сучасних досліджень, що так чи інакше стосуються цієї проблеми, мовна агресія, як і раніше, потребує не тільки оціночної констатації, а й багатоаспектного вивчення.
Ми можемо бачимо, що на сучасному етапі журналісти остаточно втрачають самоцензуру та в боротьбі за більші тиражі забувають, що основна функція будь-якого журналіста – оперативно подавати правдиву, точну та коректну інформацію. Замість цього вони намагаються підвищити тиражі, вставивши в свої матеріали грубі та лайливі слова, образи, звинувачення.
В останній час агресивні елементи почали використовувати навіть у серйозних соціальних та політичних матеріалах. Все це доводить, що журналісти намагаються мати якомога більший вплив а свою аудиторію.

Література
1. Агрессия и насилие [Электронный ресурс]: реферат. – Режим доступа: http://www.5ka.su/ref/psychology/1_object21237.html
2. Антонян Ю. М. Жестокость в нашей жизни. [Электронный ресурс] / Ю. М. Антонян – М. : Из-во «Инфра-М», 1995. – 320 с. – Режим доступа: http://www.lawlibrary.ru/izdanie32621.html
3. Апресян В. Ю. Имплицитная агрессия в языке [Электронный ресурс] – Институт русского языка им. В. В. Виноградова РАН. – Режим доступа: http://www.dialog-21.ru/Archive/2003/Apresian.htm
4. Беспалько А. А. Языковая агрессия в текстах павла "х.мотолога" Завьялова [Электронный ресурс]: курсовая работа. ˗ // Московский Государственный Гуманитарный Университет имени М. А Шолохова. – Режим доступа: retrofreak.narod.ru/Kurs_Verbal_Aggression_Bespalko.doc
5. Булыгина Е. Ю., Стексова Т. И. Проявление языковой агрессии в СМИ [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://library.cjes.ru/online/?a=con&b_id=191
6. Введенская Л. А. Культура речи: [учебное пособие] / Л. А. Введенская. – Ростов-на-Дону : Феникс, 2000. – 442 с.
7. Голуб И. Б. Стилистика русского языка: [учебное пособие для студ. вузов] / И. Б. Голуб. [6-е изд.]. – М. : Айрис-пресс, 2005. – 442 с. – (Высшее образование).
8. Котова Т. Г. Имплицитная агрессия и способы её выражения [Электронный ресурс] / XXXIV Международная Филологическая Конференция. – Великий Новгород : Новгородский Государственный Университет им. Ярослава Мудрого. – Режим доступа: http://conf.phil.spbu.ru/Archives/book/2005/15/kotova.pdf
9. Сметанина С. И. Медиа-текст в системе культуры (динамические процессы в языке и стиле журналистики конца ХХ века): [научное издание] / С. И. Сметанина. – СПб. : Из-во Михайлова В. А., 2002. – 383 с.
10. Чернышова Т. В. Стилистический анализ как основа лингвистической экспертизы конфликтного текста. // Юрислингвистика-2. Русский язык в его естественном и юридическом бытии [Электронный ресурс]. – Барнаул, 2000. – С. 206-213. Режим доступа: http://www.lingvotech.com/chernyshova-00
11. Языковая агрессия и манипуляция в СМИ [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://forum.oko.by/showthread.php?t=19066

Резюме
В статье проанализировано явление языковой агрессии в средствах массовой информации, рассмотрены разновидности речевой агрессии в СМИ. На основе газеты «Комсомольская правда в Украине. Донецкий выпуск» определены причины использования языковой агрессии журналистами в своих материалах.
 
Форум » Интернет-конференция "Актуальные проблемы славистики 2012" » Секция 5. Массовые коммуникации: лингвокультурологический аспект » МОВНА АГРЕСІЯ НА ШПАЛЬТАХ СУЧАСНИХ ГАЗЕТ (Редька Ганна Вадимівна)
Страница 1 из 11
Поиск:

Cегодня на сайте были: Thomasfela, AlbertVaday, Norvansr, Invalidka5, Martinh4o,
Copyright Кафедра русской филологии и перевода © 2009-2017Хостинг от uCoz