Четверг, 19.10.2017, 18:28
Кафедра русской филологии и перевода МГУ
Приветствую Вас, Гость | RSS
[ Новые сообщения · Участники · Правила форума · Поиск по сайту · RSS ]
Страница 1 из 11
Архив - только для чтения
Форум » Интернет-конференция "Актуальные проблемы славистики 2012" » Секция 5. Массовые коммуникации: лингвокультурологический аспект » ФОТОПУБЛІКАЦІЇ НА СТОРІНКАХ МІСЦЕВОЇ ПРЕСИ (Агафонова Дар’я Миколаївна)
ФОТОПУБЛІКАЦІЇ НА СТОРІНКАХ МІСЦЕВОЇ ПРЕСИ
AdminДата: Воскресенье, 11.03.2012, 01:13 | Сообщение # 1
Админ
Группа: Администраторы
Сообщений: 167
Репутация: 103
Статус: Offline
Агафонова Дар’я Миколаївна,
студентка Маріупольського державного університету (Україна)



ФОТОПУБЛІКАЦІЇ НА СТОРІНКАХ МІСЦЕВОЇ ПРЕСИ
(НА ПРИКЛАДІ ГАЗЕТИ «ПРИАЗОВСКИЙ РАБОЧИЙ» (1991-2011рр.))


У зв’язку з великою кількістю функцій, якими володіє зображення, газета говорить з читачем не тільки за допомогою текстів, а й за допомогою зорових образів, зокрема, фотографій [1, с. 158]. «Фотографія – спосіб одержання зображення кого-небудь (чого-небудь) на світлочутливому матеріалі за допомогою спеціального оптичного апарата» [2, с. 699]. Фотографіями оперує фотожурналістика. «Фотожурналістика – важливий складник друкованої журналістики, який полягає в створенні зображальних матеріалів за допомогою фотографічних форм і засобів» [3, с. 344].
На матеріалі газетних випусків «Приазовского робочего» з 1991 по 2011 роки можна дослідити розвиток фотожурналістики в Маріуполі. Отже, зазначимо основні важливі характеристики. Візьмемо для дослідження період незалежності української держави – з 1991 року до сьогодні.
Спочатку газета виходила щоденно, окрім неділі та понеділка, складалася вона з двох аркушів формату А3 та була повністю чорно-білою, навіть без кольорових вставок. Номери містили дуже мало фотознімків. У середньому, друкувалося 2 фотографії в номері, але іноді знімки були відсутні. Штатного фотографа, людини, яка б несла відповідальність за фотографії та працювала у цьому напрямку завжди, в «Приазовском робочем» не було. У половині випадків навіть не зазначався автор фотознімку, деякі фото були позичені з інших видань, а деякі  зроблені журналістами-газетярами, які і матеріал писали, і фотографії робили. У підписах до знімків значаться такі прізвища: А. Павленко (Укрінформ), К. Дудченко (Укрінформ), Г. Топалов тощо. Також знімки брали з фотохроніки ТАРС. Серед жанрів за численністю переважали портретні та репортажні знімки, фотографії інших жанрів зустрічалися рідко.
Слід відзначити недостатню для нормального сприйняття якість друку. Через це не завжди було зрозуміло, що зображено на фотографії. Тому майже до кожного фото додавався підпис, який пояснював цей знімок. Він був розташований у кінці матеріалу – після імені його автора або перед. Тоді ще фотографії не виступали самостійними матеріалами. Знімок – це ілюстрація фрагменту статті, показ героя. Це засіб для більш повного та яскравого розуміння матеріалів.
Так продовжувалося до 1995 року. Кількість фотографій не тільки не збільшувалася, а навпаки – вони зникали зі шпальт. Та й за змістом знімки були дуже бідними. Політика газети – матеріали без ілюстрацій. Подекуди друковані рядки розріджували поодинокі невеликі малюнки, але загалом газета була просто інформуючим виданням без розважальних елементів. У часи непростої політичної ситуації, в принципі, така бідність газетних матеріалів на фотографії зрозуміла – економія грошей на чорнилах та фотографах.
З жовтня 1994 року «Приазовский рабочий» змінює свій дизайн. Після цього в газеті знову починають зрідка з’являтися фотознімки. У 1995 році вперше з’являється такий жанр фотографії як фотоколаж. Звісно, зроблений він був не за допомогою комп’ютерної техніки, а, скоріш за все, за допомогою ножиць, та все одно це вже помітний прогресс, особливо зважаючи на попередні роки занепаду фотографії в газеті. Слідом за цим помітно поліпшується якість друку, що, в першу чергу, позитивно відображається на фотографіях.
З плином часу кількість фотографій збільшується. З’являється велика кількість «живих» знімків в жанрі репортажу. Вперше за всю історію незалежності України в 1995 році проходить конкурс читачів «ПР» під назвою «Фотография из семейного альбома». У 1996 році з’являється рубрика віршів, де до надрукованих матеріалів часто додаються фотознімки. Завдяки цьому збільшується кількість пейзажів. Цього ж року з листопада у газеті з’являються кольорові вставки.
З кожним наступним роком поліпшуються якість друку та паперу. Завдяки цьому істотно поліпшується і якість фотографій. «Приазовский рабочий» продовжує проводити конкурси, результати яких у вигляді фотографій друкуються в газеті. У 1997 році з’являється нова фоторубрика «Мы и город». В цій рубриці першою виступає Аліна Комарова, яку представляють в якості нового постійного фотокореспондента «Приазовского рабочего». Тепер більшість фото, які друкуються,  це фотографії у її виконанні. Але також зрідка можна зустріти й фото інших авторів, а також фото без авторства.
Фотографії з точки зору майстерності виконання помітно поліпшились. З кожним наступним роком кількість фотографій збільшується. Майже усі вони у виконанні А. Комарової. Але, все ж таки, не усі. Наприклад, фотознімки до рубрики з віршами, де більшість – це пейзажі, друкуються без підпису. З’являються фоторепортажі – повноцінні журналістські матеріали, до яких додані лише прізвища людей, відображених на знімках.
Підписи до знімків починають розміщувати або під фото, або на самому знімку.
Чіткість фотографій поліпшується, з’являється можливість друкувати маленькі фото, завдяки чому з’являється набагато більше знімків, порівнюючи з тим, що кілька років тому знімки майже були відсутні. У середньому за номер це вже 10 фотографій. Якщо раніше усі знімки потребували пояснення, то тепер, завдяки покращенню якості друку, цього підпису потребують тільки знімки, де зображені люди. Помітна тенденція: якщо матеріали не про маріупольські події або не про маріупольців, то друкуються фотографії без підписів, в інших випадках фотознімки належать А. Комаровій.
Починаючи з 1999 року, в «Приазовском рабочем» з’являється ще кілька рубрик, які обов’язково містять фотографії: «Вечная память», «Свидание с «ПР», «В гостях у...» тощо. Також в анонсі, зверху на першій шпальті, разом з назвою матеріалів розташовані маленькі фотографії. До того ж ці фотознімки не завжди співпадають з тими, що подаються в матеріалах. Отже, спостерігається різноманітність фотоматеріалу. З 2000 року газета починає дурукуватися обсягом три аркуши А3. Нестачі в фотографіях немає. У середньому фотографії друкуються до кожного другого-третього матеріалу в номері. Потреба в малюнках відпадає, отже, вони майже зникають зі шпальт.
Наступного року перша та остання шпальти суботніх випусків «ПР» друкуються в кольоровому варіанті. 26 травня 2001 року виходить нестандартний суботній випуск. Надрукований на листах формату А4, а не А3, як звичайно. Кольорові – обкладинка та 2 центральні сторінки. Перша шпальта складається повністю з фотографій.
Надалі на кольорових сторінках нестачі в фотографіях не спостережується. У той же час, знімки дуже яскраві та чіткі. В газеті тепер міститься достатньо фоторепортажів, як кольорових, так і чорно-білих. Проводиться багато конкурсів, перебіг яких висвітлюється за допомогою не тільки журналістських матеріалів, але й фотознімків (наприклад, «Будущее на велосипеде от «ПР»).
Під фотографіями з’являються підписи імені ще одного автора – Бориса Дембіцького.
Починаючи з 2003 року, кольорову першу та останню шпальту друкують не тільки по суботах, а й в усі інші дні. Тенденція до великої кількості фотознімків зберігається до наших часів. Зберігається й тенденція друкувати не тільки фото Аліни Комарової, а й журналістів, які іноді роблять знімки для власних матеріалів, а також фотографії без авторства.
Отже, очевидно, що на початку періоду, коли Україна досягає незалежності, у зв’язку з нестабільною економічною ситуацією у державі, фотожурналістика в Маріуполі починає занепадати. Розвиток фотожурналістики набирає оберти, починаючи з 1998 року. Газета вже може виділити якусь частину грошей на власного фотокореспондента, до того ж істотно поліпшується якість друку, якість паперу. Згодом в газеті з’являються кольорові вставки, потім – цілі кольорові сторінки. Фотожурналістика тепер представлена інколи навіть окремим газетним жанром. Газетні матеріали, завдяки додатковому ілюструванню, більш наочні.
Таким чином, і дотепер у газеті друкується багато фотографій, як кольорових, так і чорно-білих. Газета, починаючи з 1997 року, продовжує друкувати знімки Аліни Комарової, залишились знімки без авторства та фото інших авторів. Зараз превалюють фотографії репортажного жанру до матеріалів інформаційного характеру.

Література:
1. Іванов В. Ф. Техніка оформлення газети / В. Ф. Іванов. – К. : Знання, 2000. – 222 с.
2. Яременко В. Новий тлумачний словник української мови / В. Яременко, О. Сліпушко, Т.4. – К. : Акопит, 1998. – 944 с.
3. Гетьманець М. Ф. Сучасний словник літератури і журналістики / М. Ф. Гетьманець, І. Л. Михайлин. – Харків : Прапор, 2009. – 384 с.

Резюме
В работе перечислены основные этапы развития фотожурналистики в Мариуполе 1991-2011 годов, указаны их основыне характеристики. Вместе с тем, указана взаимосвязь качества печати и качества фотографий, а так же связь исторического периода и количества фотоснимков.
 
Форум » Интернет-конференция "Актуальные проблемы славистики 2012" » Секция 5. Массовые коммуникации: лингвокультурологический аспект » ФОТОПУБЛІКАЦІЇ НА СТОРІНКАХ МІСЦЕВОЇ ПРЕСИ (Агафонова Дар’я Миколаївна)
Страница 1 из 11
Поиск:

Cегодня на сайте были: Thomasfela, AlbertVaday, Norvansr, Invalidka5, Martinh4o,
Copyright Кафедра русской филологии и перевода © 2009-2017Хостинг от uCoz