Четверг, 19.10.2017, 18:26
Кафедра русской филологии и перевода МГУ
Приветствую Вас, Гость | RSS
[ Новые сообщения · Участники · Правила форума · Поиск по сайту · RSS ]
Страница 1 из 11
Архив - только для чтения
Форум » Интернет-конференция "Актуальные проблемы славистики 2012" » Секция 1. Языковая интерференция. Языковой меланж и проблемы перевода. » ОСОБОВІ ІМЕНА ГРЕКІВ ПРИАЗОВ’Я У ЇХ ВІДНОШЕННЯХ ... (Бадасен Євгенія Іванівна)
ОСОБОВІ ІМЕНА ГРЕКІВ ПРИАЗОВ’Я У ЇХ ВІДНОШЕННЯХ ...
AdminДата: Воскресенье, 11.03.2012, 02:38 | Сообщение # 1
Админ
Группа: Администраторы
Сообщений: 167
Репутация: 103
Статус: Offline
Бадасен Євгенія Іванівна,
асистент кафедри грецької мови та перекладу Маріупольського державного університету (Україна)




ОСОБОВІ ІМЕНА ГРЕКІВ ПРИАЗОВ’Я У ЇХ ВІДНОШЕННЯХ З РОСІЙСЬКОЮ ТА УКРАЇНСЬКОЮ АНТРОПОНІМІЯМИ


Необхідність багатоаспектного вивчення ономастичної спадщини, що становить невід’ємний атрибут лексичної системи кожної національної мови, обґрунтована у працях багатьох дослідників, оскільки онімна лексика акумулює матеріальний, культурний, історичний досвід суспільного середовища, в якому вона зароджується і функціонує. У зв’язку з цим великого значення набуває наукове осмислення особливостей ономастикону усіх народів, що проживають на території України, зокрема малих етнічних груп населення, для яких проблема збереження культури і мови особливо актуальна. Один із таких етносів – греки, які, переселившись із Криму, компактно оселилися у Північному Приазов’ї.
Приазовські греки розрізняються за мовною ознакою. Одні з них говорять румейською мовою (близькою до північних діалектів новогрецької мови), інші – урумською, яка належить до тюркської сім’ї мов. Мовна ситуація, що склалась у Приазов’ї, повторила общинне розселення греків у Криму, оскільки нові села створювалися вихідцями з декількох кримських селищ, мова яких була зрозумілою для спілкування всіх мешканців. На сучасному етапі і уруми, і румеї називають себе „греками”, а свою мову „грецькою”. В той же час, як наголошує О.М.Гаркавець, мова урумів відрізняється значним грецьким субстратом, який охоплює всі його структурні рівні [2, с. 49], завдяки чому урумська мова виокремлюється серед інших тюркських. Румейська мова, у свою чергу, характеризується значною кількістю тюркізмів. А.О.Білецький пояснює їх „як результат етнічної двомовності”, яка існувала у румеїв у Криму [1, с. 121]. Після переселення греків у Приазов’я виникає досить сильна румейсько-російська і меншою мірою - румейсько-українська двомовність [1, с. 121]. Таким же шляхом складається і урумсько-російська (урумсько-українська) двомовність.
Мовна ситуація, пов’язана з греками-румеями і греками-урумами, знаходить своє відображення в їх ономастиконі. Онімний простір приазовських греків досліджений здебільшого в топонімічному аспекті (праці Є.С.Отіна). Антропонімний пласт не можна вважати вже вивченим, незважаючи на ґрунтовні наукові студії прізвищ, родових прізвиськ (вуличних прізвищ) урумів і румеїв (праці В.О.Кравченко). На сьогодні поза увагою лінгвістів залишилися поки особові імена греків, які є невід’ємною частиною національного антропонімікону, що й зумовлює актуальність нашого дослідження.
Антропонімічна система як одна з підсистем національного ономастикону є вдячним матеріалом для реалізації одного з найбільш перспективних напрямів сучасного мовознавства – етнологічного підходу до вивчення мовних явищ. Система іменування людей віками зберігає сліди давньої духовної культури і в той же час, як одна з підсистем лексики, жваво реагує на зміни зовнішнього устрою життя окремого соціального середовища.
Сучасний іменник греків зазнав значних змін з часів переселення їх з Криму. Динаміка розвитку іменника в умовах особливої мовної ситуації, пов’язаної з греками-румеями і греками-урумами, а пізніше з сильним впливом російсько- і українськомовного середовища, заслуговує на першочергову увагу.
Предметом дослідження слугують особові імена греків-урумів та греків-румеїв.
Вивчення особових імен греків надасть змогу проаналізувати якісний склад іменника румеїв та урумів, його динаміку і взаємодію з іншими антропонімічними системами з кінця XVIII ст.
Усебічне вивчення іменної системи (походження, історія розвитку, сучасний стан) дозволяє виявити її специфічні особливості і ознаки, які пов’язують регіонально-етнічну антропонімію із загальною антропосистемою онімного простору України.
Матеріалом для дослідження імен послужили архівні записи Маріупольського грецького суду (Ревізькі казки 1782р., 1795р., 1811р. міста Маріуполя, сел. Мала Янисоль, сел. Сартана, смт. Мангуш).
Перші грецькі поселення виникли в Приазов’ї в 1780-ті роки. Греки-уруми і греки-румеї заснували м. Маріуполь і 22 села.
Усі особові імена румеїв та урумів, які зареєстровані у Ревізьких казках, були принесені з Криму під час переселення і відображають іменник кримських греків. Тому якісний склад іменника приазовських греків представлено трьома основними групами, зумовленими певними традиціями іменування [6, с. 35]:
1. Імена біблійної та загальнохристиянської традиції (за походженням єврейські, грецькі, латинські). Чоловічі імена: Аврамъ, Александръ, Анастасъ, Андрей, Антонъ, Василей, Гаврило, Георгий, Давыдъ, Данило, Дмитрий (Димитрий), Ёрий, Ефимъ, Захарий, Иванъ, Илья, Кирияк, Константинъ, Лазаръ, Левтеръ, Михаилъ, Назаръ, Николай, Иорданъ, Павелъ, Панаица, Паниотъ, Параскева (Паращева), Петръ, Савату, Савва, Семенъ, Серафим, Симонъ, Сотиръ, Спиридонъ, Степанъ, Стрион, Трифонъ, Федоръ, Фоти, Харитонъ, Христо, Христодулъ, Юрий, Якимъ, Яни та інші. Жіночі імена: Анастасия, Анна, Варвара, Василина, Деспина, Евгения, Евдокия, Елена, Елисавета, Ефимия, Ефросиния, Змарагда, Катерина, Магдалина, Маргарита, Мария, Паращева, Пасхалия, Пелагия, София, Сусана, Федора та інші (всі імена подано за реєстровим написанням). За матеріалами Ревізьких казок ця група є найбільш численною (чоловічі імена складають 61%, жіночі – 32% від загальної кількості імен).
2. Імена грецької народної традиції (у більшості від давньо- і новогрецьких коренів), це імена відапелятивного походження. Чоловічі імена: Агурицъ (αγόρι > хлопець), Акрытъ (άκριτος > легковажний), Афендика (αφέντης > пан), Афендул (αφέντης > пан), Горгоръ (γοργός > стрімкий), Граматий (γραμματική > граматика), Зограф (ζωγράφος > художник), Кирьязи ( κύριος > пан), Ламбросъ (λαμπρός > світлий), Пефти (πεύτη > четвер), Ставрулъ (σταυρός > хрест), Трандафилъ (τριαντάφιλο > троянда). Жіночі імена: Архондца (αρχόντισσα > господарка), Граматия (γραμματική > граматика), Кирака (κυρία > пані), Кирана (κυρία+Άννα > панна+Анна), Назу (ναζού > манірниця), Парфена (παρθένα > діва), Фотина (φωτινή > світла), Хрисафина (χρυσάφι > золото). Деякі з імен можуть мати неоднозначну етимологію: Папака (παπάκης > татусь, παπάκι > каченя, παπάς > піп). Ця група значно менша за першу (чоловічі імена складають -18%, жіночі – 12% від загальної кількості імен).
3. Імена східного, переважно тюркського, походження, які є результатом взаємодії з іменами кримських татар, поряд з якими греки жили не одне століття. Чоловічі імена: Асланъ, Бавбек, Балабан, Булат, Бьята, Димирбек, Диреди, Карачора, Котлубей, Олмезъ, Сефер, Султанбей, Тагинъ, Тохтамышъ, Тохтаръ, Хонахбей. Як зазначають Є.Чернухін та О.Галенко, характерною особливістю цієї групи є відсутність мусульманських імен, які відображають ідейні символи ісламу [3:38]. Жіночі імена: Быята, Зафира, Кулафа, Мерьемь, Султана. Значну за кількістю групу складають жіночі імена з компонентом –біке, який походить від турко-монгольського слова μπικέ, що означає „пані”: Асланбике, Гулбике, Кирбике, Малбике, Назбике, Саранбике, Сефербике, Султанбике, Тохтарбике, Ханбыке, Шаганбике. Імена східного походження у реєстрах зустрічаються частіше, аніж імена грецької народної традиції (чоловічі імена складають - 21%, жіночі – 24% від загальної кількості імен).
Ревізькі казки фіксують багатоваріантність особових імен. Чоловічі: Афендика – Афендико, Анастасий – Анастас, Баубек – Бавбек - Паубек, Василий – Василей - Василь - Васил, Георгий – Георий, Егор – Егорий, Панаиот – Паниот, Параскева – Паращева, Петр – Петро, Пефти – Пефты, Савва – Сава. Жіночі імена: Архондиста – Архондиса, Асланбыке – Асланбике, Василия – Василин – Василина – Васильки, Кирален – Киралены – Киралени, Кираринь – Кирарин – Кырарыня, Киркия – Кирькия, Мария – Марья. Ця багатоваріантність, найімовірніше, зумовлена тим, що імена фіксувалися російськомовними писарями, які сприймали їх на слух.
Такий якісний склад іменника зберігається до кінця XIX ст. Але все менше спостерігаються імена другої і третьої груп. Новонароджені отримують їх у відповідності до традицій називати онуків іменем бабусі або дідуся. Починаючи з ХХ ст. серед новонароджених не зустрічаються ці імена, так само, як і деякі імена першої групи, що теж перестають бути розповсюдженими (чол. Ёрий, Левтеръ, Панаица, Паниот, Параскева, жін. Змарагда, Пасхалия). Це пояснюється тим, що греки перестали жити в ізольованому середовищі, вони разом з російським та українським етносом стали єдиною спільнотою. Значною мірою занепаду суто „грецьких” імен сприяли змішані браки.
Сучасний іменник маріупольських греків майже не відрізняється від російського і українського іменників. До нього увійшли здебільшого календарні імена християнського походження, серед яких найуживанішими чоловічими є Антон, Дмитро, Іван, Ілля, Костянтин, Миколай, Михайло, Олександр, Петро, Федір, Юрій, жіночими - Анна, Анастасія, Євгенія, Єлизавета, Катерина, Маргарита, Марія, Олена, Софія. В репертуарі грецького антропонімікону з’явилися давньоруські імена (Володимир, Всеволод, Руслан, Людмила, Полина, Уляна, Сніжана), а також західно-європейські (Ерік, Марк, Оскар. Жіночі: Діана, Інеса, Карина, Марта) внаслідок дії тенденцій моди.
Зараз в усному мовленні серед представників старшого покоління функціонують розмовні варіанти офіційних паспортних імен, які за своїми формами близькі до національних: Гаврил – Гаврэль – Гаврюш, Георгий – Йорйу – Йорйака – Йора – Йорка, Григорий – Горгор, Дмитрий – Дымтыр – Митош, Иван – Юван, Илья – Илюш, Кирилл – Куруш, Константин – Коста, Лаврентий – Лаврон, Мефодий – Мифок [3, с. 14].
Втрачені з антропонімікону особові імена збереглися лише у прізвищах і родових прізвиськах (вуличних прізвищах) греків-урумів і греків-румеїв. Причому носії цих прізвищ, як і весь грецький етнос, сьогодні навіть не усвідомлюють зв’язок цих антропонімів з особовими іменами. Вони співвідносять відіменні прізвища й прізвиська з доантропонімними апелятивами, наприклад: Акри́тов (з гр. άκριτος ‘легковажний’), Афе́ндиков (з гр. αφέντης ‘пан’), Пе́фтиев (з гр. πεύτη ‘четвер’), Загра́фов (з гр. ζωγράφος ‘художник’), Кирья́зиев (з гр. κυριάζη ‘пан’) [3, с. 18].
Заслуговує на увагу той факт, що багато імен грецького відапелятивного походження, які зникли з антропонімічної системи приазовських греків, активно функціонують сьогодні на території Греції - і як особові імена (Παρθένα, Δέσποινα, Φωτινή, Χαράλομπος,), і у складі прізвищ (Δήμας, Μήτρος, Μητσάκος, Καραμήτσος, Χατζημίτσιος).
Таким чином, якісний склад іменника приазовських греків протягом двох століть докорінно змінився. Він „збіднів” за рахунок втрати власне „грецьких” імен і збагатився іменами з російського і українського іменників. Визнаючи, що всі антропоніми несуть в собі етнічний відтінок і що їх етнічна специфіка досить стійка [4, с. 59], доводиться, нажаль, констатувати факт зникнення національної маркированості особових імен приазовських греків. Порівняйте трьохчленну антропонімну формулу (АФ) в Ревізьких казках: Папака Тодоровъ сын Хазанжи, Бабаш Николаевъ сын Хасапъ, Степанъ Анастасов сын Джелалъ, Удова Деспина Тохтамирова дочь з сучасною АФ: Яцко Олександр Іванович, Дмитрієв Антон Петрович, Семенов Іван Георгійович. Отже, вплив української та російської антропонімічних систем значно знищив етнічний характер антропонімів греків Приазов’я.

Література
1. Белецкий А.А. Результаты двуязычия в говорах румейского языка на Украине (тюркизмы румейского языка) / А.А. Белецкий // Материалы конференции «Актуальные вопросы современного языкознания и лингвистическое наследие Е.Д.Поливанова». – Самарканд, 1964. – Т.1. – С.120 – 121.
2. Гаркавец А.Н. О происхождении и классификации урумских говоров Северного Приазовья / А.Н. Гаркавец // Сов. тюркология. – 1981. – №2. – С.46-58.
3. Кравченко В.А. Антропонимия приазовских греков / В.А.Кравченко. – Мариуполь, 2004. – 232 с.
4. Решетов А.М. Антропонимические трансформации в инонациональной среде / А.М. Решетов // Этнография имен. – М.: Наука, 1971. – С.59-65.
5. Суперанская А.В. Имя через века и страны / А.В. Суперанская. – М.:Наука, 1990. – 192 с.
6. Чернухін Є. Імена й прізвиська за матеріалами поминальників православних парафій греків Криму першої половини XVIII ст. / Є. Чернухін, О. Галенко // Записки історико-філологічного Товариства Андрія Білецького. – Вип.1. – К.: Б.и., 1997. – С.32-45.

Резюме
В статье рассмотрены имена приазовских греков со времен их переселения с Крыма, проанализирован качественный состав именника (календарные имена общехристианского происхождения, имена греческой народной традиции, имена восточного происхождения) и его взаимоотношения с украинской и русской антропонимическими системами.
 
Форум » Интернет-конференция "Актуальные проблемы славистики 2012" » Секция 1. Языковая интерференция. Языковой меланж и проблемы перевода. » ОСОБОВІ ІМЕНА ГРЕКІВ ПРИАЗОВ’Я У ЇХ ВІДНОШЕННЯХ ... (Бадасен Євгенія Іванівна)
Страница 1 из 11
Поиск:

Cегодня на сайте были: Thomasfela, AlbertVaday, Norvansr, Invalidka5, Martinh4o,
Copyright Кафедра русской филологии и перевода © 2009-2017Хостинг от uCoz